Матеріали підготовлені групою консультантів-методологів "BKR-Интерком-Аудит" тел/факс (095) 937-3451/

Пунктом 16 ПБО 5/01 та пунктом 73 Методичних вказівок по бухгалтерському обліку матеріально-виробничих запасів встановлені наступні способи оцінки матеріально -виробничих запасів (МПЗ) при відпуску у виробництво та іншому вибутті:

  • за собівартістю кожної одиниці;
  • по середній собівартості;
  • за способом ФІФО (за собівартістю перших за часом придбання матеріалів); ??
  • за способом ЛІФО (за собівартістю останніх за часом придбання матеріалів).

Метод списання матеріалів за собівартістю кожної одиниці зручний для застосування організаціями, що використовують у виробництві невелику номенклатуру матеріалів: вони можуть легко відстежити, з якої саме партії списані матеріали, причому ціни на них залишаються досить стабільними протягом тривалого періоду. У цьому випадку облік ведеться по кожній партії матеріалів окремо, а списуються матеріали саме за тими цінами, за якими вони прийняті до обліку.

Крім того, цей метод повинен застосовуватися для оцінки наступних видів МПЗ:

  • матеріалів, які використовуються в особливому порядку - дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, радіоактивних речовин та інших подібних матеріалів;
  • запасів, які не можуть звичайним способом замінювати один одного.

Основна перевага методу списання МПЗ за собівартістю кожної одиниці - всі матеріали списуються за їх реальної собівартості без жодних відхилень. Таким чином, з'являється можливість отримання достовірних даних про сформованої собівартості продукції. Однак даний метод хороший тільки для організацій, що використовують порівняно невелику номенклатуру матеріалів, вони можуть точно визначити, які саме матеріали списані.

Якщо не можливо точно відстежити, з якої саме партії відпущені у виробництво матеріали, то доцільно застосовувати один з трьох описаних нижче методів.

При використанні методів списання МПЗ (по середній собівартості, ФІФО або ЛІФО) розраховані значення вартості списаних матеріалів та залишків на кінець періоду відрізняються один від одного. Це, в свою чергу, впливає на собівартість продукції, величину прибутку і суму податку на майно. Тому при виборі методу списання матеріалів потрібно визначити, які критерії є найбільш важливими.

Приклад.

На початок місяця залишок матеріалів становив 300 одиниць за ціною 110 руб . за одиницю на загальну суму: 300 х 110 = 33 000 руб.

Протягом місяця надійшло:

1 партія: 500 одиниць за ціною 130 руб. за одиницю на загальну суму: 500 х 130 = 65 000 руб.;

2 партія: 600 одиниць за ціною 170 руб. за одиницю на загальну суму: 600 х 170 = 102 000 руб.;

3 партія: 200 одиниць за ціною 180 руб. за одиницю на загальну суму: 200 х 180 = 36 000 руб.

Загальна кількість матеріалів (залишок на початок місяця і надійшли):

300 + 500 + 600 + 200 = 1600 одиниць .

Загальна вартість матеріалів: 33 000 + 65 000 + 102 000 + 36 000 = 236 000 руб.

Протягом місяця витрачено 1200 одиниць.

Залишок на кінець місяця: 1600 - 1200 = 400 одиниць.

А) Метод середньої собівартості.

Середня собівартість одиниці: 236000: 1600 = 147,50 руб.

Вартість списаних матеріалів: 1200 х 147,50 = 177 000 руб.

Залишок на кінець місяця: 400 х 147-50 = 59 000 руб.

Б) Метод ФІФО

Залишок на кінець місяця: 200 х 180 + 200 х 170 = 70 000 руб.

Вартість списаних матеріалів: 236000 - 70 000 = 166 000 руб.

Середня собівартість одиниці списаних матеріалів: 166000: 1200 = 138,33 руб.

Середня собівартість одиниці матеріалів на залишку: 70 000: 400 = 175 крб.

В) Метод ЛІФО

Залишок на кінець місяця: 300 х 110 + 100 х 130 = 46 000 руб.

Вартість списаних матеріалів: 236 000 - 46 000 = 190 000 руб.

Середня собівартість одиниці списаних матеріалів: 190 000: 1200 = 158,33 руб.

Середня собівартість одиниці матеріалів на залишку: 46000: 400 = 115 руб.

Об'єднаємо отримані результати в таблицю.

Показник Метод середньої собівартості Метод ФІФО Метод ЛІФО
Вартість списаних матеріалів 177 000 166 000 190 000
Середня собівартість одиниці списаних матеріалів 147,50 138,33 158,33
Залишок на кінець місяця 59000 70000 46000
Середня собівартість одиниці матеріалів на залишку 147,50 175 115

Таким чином, при постійному підвищенні цін на матеріали при використанні методу ФІФО вартість списаних матеріалів найменша, а вартість матеріалів на залишку максимальна.

У цьому випадку собівартість продукції нижче, а прибуток від реалізації продукції вище. Сума податку на майно також зростає.

При застосуванні методу ЛІФО вартість списаних матеріалів максимальна, собівартість продукції підвищується, а прибуток знижується. Вартість матеріалів на залишку менше, відповідно, податок на майно також знижується.

При використанні методу списання за середньою собівартістю вартість списаних матеріалів і, отже, собівартість продукції в меншій мірі визначаються коливаннями цін і можуть зберігатися на досить стабільному рівні .

Звідси можна зробити наступний висновок: метод ЛІФО зручний для мінімізації податку на прибуток і податку на майно; метод ФІФО для цих цілей найбільш не вигідний, так як в цьому випадку податки зростають. Однак, якщо організація ставить своєю метою отримання максимального прибутку і збільшення сум виплачуваних дивідендів, то зручніше застосовувати метод ФІФО. Крім того, цей метод дозволяє отримати більш достовірні дані про вартість списаних матеріалів та собівартості продукції, так як матеріали, як правило, списуються в порядку надходження.

Ці висновки справедливі, якщо ціни на матеріали підвищуються. Якщо ж ціни на матеріали мають тенденцію до зниження, то для мінімізації податків більш зручним стає метод ФІФО, а метод ЛІФО для цих цілей підходить найменше. Метод середньої собівартості як і раніше дає усереднені показники.


Стаття отримана: Клерк.Ру

Детальніше »