Всі хворі чумою підлягають обов'язковій госпіталізації та ізоляції. Лікування має бути розпочато як можна швидше. Воно має бути комплексним.

Основне значення в лікуванні чуми мають антибіотики. Їх призначають у великих дозах. При чумі ефективні: стрептоміцин, тетрациклін, левоміцетин, рифампіцин.

Стрептоміцин призначають у добовій дозі 2,5-3,5 м. Вводять спочатку 1.000.000-1.500.000 ОД, потім по 500.000-1.000. 000 ОД в/м кожні 8 годин протягом 3-5 діб.

При септичній і легеневій формах призначають в дозі 4,5-5 г на добу.

Стрептоміцин можна замінити мономицином , рифампіцином, препаратами тетрациклінового ряду. Окситетрациклін по 200000 ОД внутрішньом'язово кожні 6 годин. Левомецітін призначають у дозі 6-8 г на добу.

При генералізованих формах чуми призначають 2 антибіотика.

Обов'язковим у комплексному лікуванні чуми є проведення дезінтоксикаційної терапії. Внутрішньовенно вводять реополіглюнін, гемодез, глюкозо-сольові розчини, плазму. Проводять оксигенотерапію.

При вираженій інтоксикації в терапію включають глюкортікоідов (преднізолон, гідрокортизон). Для підтримки діяльності серцево-судинної системи: серцеві глікозиди, кокарбоксилазу, кофеїн, сульфокамфокаин, кордіамін.

Хворі обов'язково одержують вітамінотерапію. Призначають великі дози аскорбінової кислоти (до 1,5-2 г на добу), вітаміни групи В (В1, В6, В12), К та ін

При гнійно-некротичному розплавлюванні іноді роблять розріз бубону. Для місцевого лікування застосовують різні мазеві пов'язки.

Засоби народної медицини при чумі

У народній медицині понад 4 тисяч років тому часник уживався в їжу при різних захворюваннях як лікувальний засіб. Великою популярністю він користувався в Давньому Єгипті, Стародавньому Римі та Стародавній Греції. В середні віки часник використовувався як запобіжний засіб від чуми.
Парацельс вважав його специфічним засобом при боротьбі з чумою.

У старовинних російських лікарських порадниках є вказівки про запобіжну дію часнику при чумі.

Настоянку з часнику готують так: 40 г часнику заливають 100 г горілки, наполягають в закритій посудині, приймають по 10 крапель 2-3 рази на день за 30 хвилин до їжі.

Під час епідемій чуми в Росії на вулицях і площах розпалювали величезні багаття (ця міра практикувалася до середини ХIХ століття). Основним практичним заходом щодо боротьби з чумою вважалося очищення повітря за допомогою вогню.

Для попередження захворювання чумою спалювали рослина розмарин, яке має дезинфікуючим властивістю. Використовували також ялівець для цієї мети.

Під час епідемій чуми в середні століття знищували котів і собак, які вважалися рознощиками зарази.

Народні цілителі прикладали до чумних пухлин буряка, спілі, розрізані навпіл . Якщо рано почати лікування, то можна врятувати хворого.

Відвар коренів бадьяна китайського також застосовували в давнину для лікування чуми. Заварювали 4 ч. л. 1 склянкою окропу. Брали по 3 ст. л. 3 рази на день.

У народній медицині з лікувальною метою капуста вживалася із древніх часів. Соком свіжої капусти, змішаним з цукром, лікують катар верхніх дихальних шляхів, при цьому відзначається відхаркувальний ефект, зменшується болючість верхніх дихальних шляхів. Капустяний сік застосовували для лікування виразок шлунково-кишкового тракту. Стародавні римляни вживали сік при сильних головних болях, він підвищує стійкість організму до різних захворювань, в тому числі і до чуми. Свіже листя капусти прикладають до виразок, вони зменшують біль. Подрібнене листя капусти, змішані з сирим яєчним білком і нанесені на виразки, сприяють швидшому їх загоєнню.

Детальніше »