Оприбутковано матеріали надалі передаються у виробництво, для управлінських цілей, для цілей капітального будівництва, для використання в соціально-культурній сфері і т.п. Велика номенклатура, постійна зміна цін і інші фактори сильно ускладнюють ведення облікового процесу по такого роду операціям. Тому для обліку переданих за призначенням матеріалів застосовуються спеціальні методи. У цій статті якраз і піде мова, яким способом сировину і матеріали списуються (відпускаються) у виробництво.

РУКОВ В.Б.
Опубліковано в номері: Консультант бухгалтера № 3/2003

Порядок списання матеріалів у виробництво

Пунктом 16 ПБО 5/01 (а також пунктом 73 Методичних вказівок побухгалтерського облікуматеріально-виробничих запасів, затверджених наказом Мінфіну РФ від 28 грудня 2001 р. № 119н) визначено, що при відпускуматеріалівввиробництво, підприємство для цілейбухгалтерського облікуможе скористатися одним з таких способів (методів):

  • за собівартістю кожної одиниці;
  • по середній собівартості;
  • за собівартістю перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (спосіб ФІФО);
  • за собівартістю останніх за часом придбання матеріально -виробничих запасів (спосіб ЛІФО).

Аналогічний перелік способів пропонується організаціям і для цілей оподаткування (пункт 8 статті 255 частини другої НК РФ).

Підприємство в даному випадку має право самостійно вибрати, яким методом сировину і матеріали будуть списуватися у виробництво (та й для інших потреб). При цьому обраний спосіб необхідно зафіксувати в обліковій політиці організації (і для бухгалтерського обліку, і для цілей оподаткування).

Слід звернути увагу, що при виборі методу списання матеріалів підприємство повинно мати на увазі наступне:

1) даний метод буде застосовуватися для всіх видів сировини і матеріалів;

2) обраний метод не буде змінюватися протягом тривалого періоду часу (допущення послідовності застосування положень облікової політики).

Розглянемо порядок застосування та відображення в бухгалтерському обліку зазначених вище способів списання сировини і матеріалів у виробництво.

Відпуск матеріалів за собівартістю кожної одиниці

За собівартістю кожної одиниці оцінюються матеріали, використовувані в особливому порядку (дорогоцінні метали, дорогоцінні камені і т. п.), а також матеріально-виробничі запаси, які не можуть звичайним способом замінювати один одного. Даний метод застосовується тільки у виняткових випадках.

Однак даним методом можуть скористатися і організації, що мають невелику номенклатуру матеріалів.

Зазначений вище метод означає, що підприємство оцінює кожну одиницю матеріалів, що списуються (переданих ) у виробництво, за їх фактичною собівартістю.

При цьому слід нагадати, що формування вартості матеріалів на підприємстві (незалежно від обраного методу оцінки вартості відпускаються (списуються) матеріалів у виробництво) може здійснюватися двома шляхами:

1) усі витрати, пов'язані з придбанням (отриманням) матеріалів, відображаються на рахунку 10 "Матеріали" (по кожній партії сировини і матеріалів); ??

2) витрати, пов'язані з придбанням матеріалів збираються на рахунку 15 "Заготівельні та придбання матеріальних цінностей", а на рахунку 10 відображаються за планово-обліковими цінами.

Однак і в першому, і в другому випадку вартість матеріалів, відображена на рахунку 10, буде вважатися їх фактичною собівартістю , виходячи з якої й буде вироблятися оцінка переданих у виробництво матеріалів.

Приклад

Консалтингова фірма для своїх виробничих цілей (надання консультаційних послуг) в якості матеріалів застосовує різні канцелярські приналежності, основну частину яких займають витрати з придбання паперу.

На початок звітного періоду на складі організації числилося 10 пачок паперу (формату А4), вартістю 60 рублів кожна. За звітний період (місяць) було придбано ще 100 пачок паперу. З них 80 пачок формату А4 - по 70 рублів, а 20 пачок формату А3 - по 85 рублів.

За місяць було видано співробітникам (у відділи) 90 пачок паперу (80 пачок - формату А4, 10 пачок - формату А3).

Оскільки у відповідності зі своєю обліковою політикою організація веде облік списання матеріалів у виробництво за собівартістю кожної одиниці, то при видачі паперу зі складу в накладних необхідно чітко вказувати вартість цих матеріалів.

Припустимо, що в нашому прикладі зі складу видано наступну кількість паперу:

формату А4 - 10 пач. х 60 руб. = 600 руб.;

формату А4 - (80 пач. - 10 пач.) Х 70 руб. = 4900 руб.;

формату А3 - 10 пач. х 85 руб. = 850 руб.

Всього: 90 пачок на загальну суму 6 350 руб.

Відповідно в обліку буде зроблена проводка:

дебет рахунку 20 "Основне виробництво" кредит рахунку 10- 6350 руб. - Списано матеріалів (паперу) на виробничі цілі.

Відпуск матеріалів за середньою собівартістю

Більшість підприємств застосовують при відпустці матеріалів на виробничі цілі метод оцінки по середній собівартості, яка визначається по кожному виду (групі) матеріалів як частка від ділення загальної собівартості виду (групи) матеріалів на їх кількість.

Приклад.Підприємство (ткацька фабрика) відображає вартість матеріалів за обліковими цінами, під якими розуміються ціни постачальників. У виробництво відпуск матеріалів здійснюється по середній собівартості.

Розглянемо порядок списання на прикладі одного виду сировини, що використовується у виробничому процесі - барвника.

Залишок барвника на складі підприємства на початок звітного періоду (місяця) становив 50 упаковок за ціною 700 рублів за одиницю, всього на суму 35 000 рублів.

За місяць на склад підприємства надійшло наступну кількість барвника:

100 упаковок за ціною 800 рублів, на загальну суму 80 000 рублів;

20 упаковок за ціною 1 000 рублів, на суму 20 000 рублів.

За звітний період відпущено у виробництво 110 упаковок барвника.

Середня собівартість упаковки барвника розраховується наступним чином:

Таким чином, вартість барвника, витраченого на виробництво продукції, складатиме:

110 уп.

х 794 руб. = 87 340 руб.

В обліку при цьому буде зроблена проводка:

дебет рахунку 20 кредит рахунки 10- 87 340 руб. - Передано матеріали (барвники) у виробництво.

Списання матеріалів методом ФІФО

Якщо перші два способи (особливо спосіб середньої собівартості) знаходять досить широке застосування і достатньо описані в економічній літературі, то такого роду способи оцінки матеріалів як ФІФО і ЛІФО ще викликають деяке побоювання у підприємств. Тому постараємося розглянути їх докладніше.

Метод ФІФО базується на припущенні, що матеріали використовуються протягом певного періоду в послідовності їх придбання (надходження), тобто ресурси, першими надходять у виробництво, повинні бути оцінені по собівартості перших за часом придбань з урахуванням собівартості запасів, що значаться на початок цього періоду.

При застосуванні подібного методу знов надійшла партія однорідних матеріалів відображається в обліку як самостійна група незалежно від того, числяться чи вже такого роду матеріали в обліку.

В даному випадку робиться припущення, що для виробничих цілей відпущені матеріали з найпершої надійшла на склад партії.

Якщо кількість матеріалу в першій партії менше витраченого, то списуються матеріали з другої партії, і так далі.

Розрахунок вартості списаних у виробництво матеріалів можна зробити двома шляхами:

1) спочатку визначити середню вартість матеріальних ресурсів, які перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду. Розрахунок при цьому проводиться за вартістю останніх за часом придбань. Потім, отриману суму необхідно відняти із загальної вартості всіх матеріалів;

2) проводити розрахунок, виходячи з вартості перших за часом закупівель матеріалів, а при їх недостатності - друге, треті і т.д.

Приклад.Підприємство відображає вартість матеріалів за обліковими цінами, під якими розуміються ціни постачальників, а їх списання у виробництво - методом ФІФО.

Залишок матеріалу на складі (наприклад, фарби) на початок звітного періоду (місяця) становив 50 банок за ціною 700 рублів за одиницю, всього на суму 35 000 рублів.

За місяць на склад підприємства надійшло наступну кількість фарби:

100 банок за ціною 800 рублів, на суму 80 000 рублів;

20 банок за ціною 1 000 рублів, на суму 20 000 рублів.

За звітний період відпущено у виробництво 110 банок фарби.

У відповідності з методом ФІФО припустимо, що списано у виробництво 50 банок фарби за ціною 700 рублів (на загальну суму 35 000 рублів) і 60 банок за ціною 800 рублів (на загальну суму 48 000 рублів).

Отже, залишок фарби на складі на кінець місяця становило 40 банок за ціною 800 рублів (100 б. - 60 б.) та 20 банок за ціною 1 000 рублів.

1) При застосуванні першого варіанту розрахунків спочатку потрібно визначити середню вартість банки фарби, яка залишилася на складі на кінець звітного місяця:

Потім, помноживши цю середню вартість на кількість матеріалів на складі на кінець місяця, можна визначити загальну вартість залишку матеріалів:

60 б. Ѕ 867 руб. = 52 000 руб. (Округлено).

Вартість же матеріалів (фарби), відпущених у виробництво, буде розрахована так:

((50 б. Х 700 руб.) + (100 б. Х 800 руб.) + (20 б. х 1 000 руб.)) - 52 000 руб. = 83 000 руб.

Відповідно собівартість 1 банки фарби складе 755 рублів (83 000 руб.: 110 б.).

2) При другому способі розрахунок вартості витрачених фарб буде виглядати наступним чином:

50 б. х 700 руб. + 60 б. х 800 руб. = 83 000 руб.

Відповідно собівартість 1 банки фарби також складе 755 рублів (83 000 руб.: 110 б.).

Відображення в бухгалтерському обліку буде здійснюватися також, як і в попередніх прикладах.

Списання матеріалів методом ЛІФО

В умовах зростаючої інфляції більш доцільне застосування методу ЛІФО, заснованого на оцінці вартості останніх за часом придбання матеріалів.

Також як і в попередньому методі (ФІФО), при використанні методу ЛІФО знову надійшла партія однорідних матеріалів відображається в обліку як самостійна група, незалежно від того, числяться чи вже такого роду матеріали в обліку чи ні .

При списанні робиться припущення, що у виробництво відпущені матеріали з останньої надійшла партії. Якщо кількість матеріалів у останній партії менше відпущеного у виробництво, то для розрахунку приймається вартість матеріалів з передостанньою партії і т. д.

Розрахунок вартості списаних у виробництво матеріалів методом ЛІФО також можна провести двома способами:

1) спочатку визначити середню вартість матеріальних ресурсів, які перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду. При цьому розрахунок слід зробити за вартістю перших за часом придбань. Потім, отриману суму необхідно відняти із загальної вартості всіх матеріалів;

2) провести розрахунок, виходячи з вартості останніх за часом закупівель матеріалів, а при їх недостатності - передостанніх і т.д.

Приклад. Використовуючи дані попереднього прикладу, розглянемо порядок оцінки матеріалів, відпущених у виробництво, методом ЛІФО.

1)Вартість залишків матеріалівна складі (60 банок) визначається виходячи з ціни перших за часом придбання матеріалів, тобто 50 банок за ціною 700 рублів і 10 банок (60 б. - 50 б.) за ціною 800 рублів. Відповідно середня вартість 1 банки фарби на складі підприємства на кінець звітного періоду визначається наступним чином:

Потім, помноживши цю середню вартість на кількість матеріалів на складі на кінець місяця , визначимо загальну вартість залишку матеріалів:

60 б. х 717 руб. = 43 000 руб. (Округлено).

Вартість же матеріалів, відпущених у виробництво, буде дорівнює:

((20 б. Х 1 000 руб.) + (100 б. Х 800 руб.) + (50 б. х 700 руб.)) - 43 000 руб. = 92 000 руб.

Відповідно собівартість одиниці цих матеріалів складе:

92000 руб. : 110 б. = 836 руб.

2) Можна зробити розрахунок списаних у виробництво матеріалів і по іншому:

20 б. х 1 000 руб. + 90 б. х 800 руб. = 92 000 руб.

Відповідно собівартість одиниці цих матеріалів також складе 836 рублів (92 000 руб.: 110 б.).


Як передплатити журнал>>>


Стаття отримана: Клерк.Ру

Детальніше »