Матеріал наданий журналом "Розрахунок"/

Багато компаній використовують транспорт, який належить їх працівникам. "Прийняти на роботу" особистий автомобіль співробітника нескладно. Для цього можна, наприклад, укласти договір оренди з власником машини, а можна виплачувати йому компенсацію за використання власного транспорту в службових цілях. Залишається тільки розрахувати, який варіант вигідніший.

Лілія Ізотова

Компенсуємо все і відразу

Трудовий кодекс передбачає компенсації працівникам за використання особистого автотранспорту (ст. 188 ТК). Її суму встановлюють за згодою сторін. Зазвичай вона включає в себе всі витрати, пов'язані з експлуатацією машини: амортизацію, технічне обслуговування, ремонт, паливно-мастильні матеріали та інше. Величина її також залежить від інтенсивності використання особистого легкового автомобіля для службових поїздок (лист Мінфіну від 16 листопада 2006 р. № 03-03-02/275). Оформити компенсацію досить просто. По-перше, директор підписує наказ, в якому будуть вказані її розміри. По-друге, працівник приносить копію технічного паспорта та інші документи, що підтверджують, що у нього є або йому довірили автомобіль. Перевіряючі, швидше за все, зажадають підтвердити, що робота цього співробітника пов'язана з постійними службовими роз'їздами. Так що про це краще подбати заздалегідь і внести відповідні поправки в посадову інструкцію або трудовий договір. І ще один нюанс: виплати визнають компенсацією лише у тому випадку, коли працівник особисто використовує своє майно.

Виплачують компенсацію один раз на місяць в повному обсязі. Але це загальний випадок. На практиці бухгалтер може зіткнутися з різними позаштатними ситуаціями. Наприклад, співробітник через хворобу використовував свій автомобіль не цілий місяць. Тоді і компенсацію він отримує не в повному обсязі, а з урахуванням пропущених робочих днів. Можливо, працівник взагалі був відсутній на роботі цілий місяць, перебуваючи у відпустці або відрядженні. У цьому випадку компенсацію за особистий транспорт йому не платять зовсім.

Нарешті залишається важливе питання - податки. Чи можна врахувати компенсаційні виплати при розрахунку, наприклад, податку на прибуток?

"Вигідний" мінімум

Почати слід з того, що у податковому обліку існує обмеження по сумі компенсації, на яку можна зменшити базу при розрахунку податку на прибуток (подп. 11 п. 1 ст. 264 НК). До складу інших витрат входить виплата лише в межах норм, встановлених Урядом (постанова від 8 лютого 2002 р. № 92). Розрахувати необхідну суму нескладно. За основу беруть робочий об'єм двигуна машини. Так, якщо він не перевищує 2000 кубічних сантиметрів включно, то фірма може врахувати компенсацію в розмірі 1200 рублів на місяць. За автомобіль із двигуном більше 2000 "кубиків" - 1500 рублів. Суми понад цих лімітів не зменшують оподатковуваний прибуток (п. 38 ст. 270 НК). До речі, при розрахунку податку не враховуються і експлуатаційні витрати. Вважається, що вони вже включені в компенсацію (лист УФНС по м. Москві від 22 лютого 2007 р. № 20-12/016776).

Зовсім інша картина в бухгалтерському обліку. Тут всю компенсацію відображають як витрата по звичайних видах діяльності (п. 5 ПБУ 10/99 "Витрати організації", утв. Наказом Мінфіну від 6 травня 1999 р. № 33н).

В результаті подібних розбіжностей між бухгалтерським і податковим обліками може виникнути постійне податкове зобов'язання (пп. 4, 7 ПБУ 18/02 "Облік розрахунків за податками на прибуток", затв. наказом Мінфіну від 19 листопада 2002 р. № 114н). Його відображають на рахунку 99 "Прибутки і збитки" субрахунок "Постійне податкове зобов'язання" в кореспонденції з кредитом рахунка 68 "Розрахунки по податках і зборах".

У підпункті 11 пункту 1 статті 264 Податкового кодексу мова йде лише про легкових автомобілях. Норми з Постанови Уряду від 8 лютого 2002 р. № 92 також складені для легкового транспорту. Так що варіант, коли фірмі треба компенсувати використання в службових цілях особистого вантажівки, законодавці не розглянули. Раз так, то, ймовірно, подібну компенсацію можна включати у витрати, вважаючи податок на прибуток в повному обсязі.

Податки на понадліміт

Як відомо, компенсаційні виплати не є доходом співробітників, тому ПДФО платити не треба (п. 3 ст. 217 НК). Не обкладається компенсація і ЕСН (пп. 2 п. 1 ст. 238 НК), а також пенсійними внесками. Однак як у статті 217, так і у статті 238 є застереження про те, що компенсації повинні бути "в межах норм, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації". Як говорилося вище, такі норми дійсно існують (Постанова Уряду від 8 лютого 2002 р. № 92). Правда, вони розроблені лише для підрахунку податку на прибуток. Суперечка про те, використовувати чи ні ці норми при розрахунку інших податків, йде давно. Фахівці Мінфіну та податківці переконані, що раз спеціальні обмеження для ПДФО і ЕСН не розроблені, то підійдуть і ліміти, визначені для прибутку. Відповідно, "розмір компенсації за використання особистого транспорту, що перевищує встановлені норми, повинен обкладатися податком на доходи фізичних осіб у встановленому порядку" (лист Мінфіну від 26 березня 2007 р. № 03-04-06-01/84, від 14 березня 2003 р . № 04 - 04-06/42, лист МНС від 2 червня 2004 р. № 04-2-06/419 @). Однак судді в подібних ситуаціях найчастіше стають на бік фірм. Наприклад, у постанові ФАС Північно-Західного округу від 23 січня 2006 р. № А26-6101/2005-210 зазначено: "коли законодавець передбачає застосування нормативів, встановлених для цілей обчислення одного податку до іншого податку, він використовує такий прийом юридичної техніки, як пряме відсилання до положень, встановленими для відповідного податку. У статтях 217 та 238 така відсилання відсутня ". Та й сам Податковий кодекс стверджує: закон повинен бути написаний так, щоб "кожен точно знав, які податки (збори), коли і в якому порядку він повинен платити" (ст.

6 НК). Отже, на думку арбітрів, компенсація за використання особистого автотранспорту повністю не обкладається ПДФО і ЕСН. Аналогічна позиція міститься і в постанові ФАС Уральського округу від 26 січня 2004 р. № Ф09-5007/03-АК.

Однак якщо сперечатися з перевіряючими фірма не хоче, то в разі перевищення розміру компенсації над нормативом доведеться заплатити ПДФО. З ЕСН простіше. Оскільки понадлімітну виплату не враховують при оподаткуванні прибутку, то в кожному разі не треба обкладати її єдиним соціальним податком (п. 3 ст. 236 НК).

Отже, який можна зробити висновок? Оформити компенсацію вельми просто і вигідно. Компанія включає її до витрат при розрахунку податку на прибуток і не платить зарплатних податків. Співробітник звільнений від ПДФО. Але все це актуально в тому випадку, коли компенсація вкладається в ту мізерну норму, яка встановлена ??Урядом. Якщо суму компенсації збільшити до реальних розмірів, то відразу з'являється проблема: треба чи ні сплачувати ПДФО з перевищення. Та й прибуток при розрахунку податку на наднормативний "шматок" зменшити вже не можна.

Так що в цьому випадку має сенс розглянути інший варіант оформлення особистого транспорту працівників. Мова йде про оренду.

Вам з екіпажем або без?

Для того щоб оформити оренду машини, що належить співробітнику фірми, слід укласти з ним договір (ст. 633, 643 ЦК). По ньому працівник-орендодавець зобов'язується надати фірмі-орендарю "майно за плату в тимчасове володіння і користування або у тимчасове користування" (ст. 606 ЦК). Орендну плату відносять до інших витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією (пп. 10 п. 1 ст. 264 НК).

На практиці застосовують два типи договорів оренди: з наданням послуг з управління та технічної експлуатації транспортного засобу і без таких послуг - тобто з екіпажем або без нього. Різниця досить суттєва. Так, орендуючи машину з екіпажем, фірма може врахувати тільки витрати на утримання автомобіля (ст. 636 ЦК). До них відносяться, наприклад, оплата палива, послуг мийки, автостоянки. А ось витрати на поточний і капітальний ремонт врахувати не вийде (ст. 634 ЦК). Інша справа - договір оренди без екіпажу. Тут можна обгрунтувати будь-які витрати, так як за нормами Цивільного кодексу орендар "зобов'язаний підтримувати належний стан орендованого транспортного засобу" (ст. 644 ЦК) і виконувати весь комплекс робіт по експлуатаційно-технічному обслуговуванню автомобіля. Аналогічної позиції дотримуються і фахівці фінансового відомства (листа Мінфіну від 28 грудня 2005 р. № 03-03-04/1/463, від 13 лютого 2007 р. № 03 - 03-06/1/81).

З точки зору оподаткування, договір оренди з екіпажем фактично містить у собі два види угоди: договір оренди і договір на надання послуг. Відповідно і винагороду логічно розбити на дві частини - адже плата за надання послуг обкладається ЕСН (п. 1 ст. 236 НК), а на "орендну" частина цей податок нараховувати не треба. Якщо ж підписаний договір без екіпажу, ЕСН не платять з усієї суми. Правда, тут криється один неприємний момент. Так як фактично автомобілем керує орендодавець, то податківці можуть вимагати доплати ЕСН. Щоб уникнути такої ситуації, можна, наприклад, ставити на шляхових листах та авансових звітах підпис не власника машини, а іншого працівника фірми.

Орендні платежі як за договором з екіпажем, так і за договором без екіпажу будуть доходом співробітника-власника машини (пп. 4 п. 1 ст. 208 НК). Отже, необхідно нараховувати ПДФО, а фірма в цьому випадку буде виступати як податковий агент (п. 1 ст. 226 НК).

Втім, існує і ще один варіант, як оформити використання особистого автомобіля співробітника.

Увага

"Спрощенці" з об'єктом оподаткування "доходи мінус витрати" мають право зменшити базу єдиного податку на суму компенсації за використання особистого автомобіля співробітника "в межах норм, встановлених Урядом" (пп. 12 п. 1 ст. 346.16 НК ). Якщо компенсація перевищує ці норми, то "спрощенцям" доводиться вирішувати питання з ПДФО і ЕСН точно так само, як і фірмам на звичному режимі. Ситуація з єдиним соціальним податком у них складніше. Адже пункт 3 статті 236 Податкового кодексу не поширюється на фірми, що працюють на УСН.

Безоплатно, тобто даром

Раніше досить часто із співробітниками укладали договору безоплатного користування або позички (ст. 689 ЦК). У випадку з автомобілем такий договір передбачає, що співробітник тимчасово передає свою машину в безоплатне користування компанії. Так як за цим договором винагороду працівнику не годиться, то йому платять, наприклад, матеріальну допомогу або премію. Витрати ж на обслуговування автомашини можна врахувати при розрахунку прибутку. На перший погляд, все просто. Однак чиновники вважають, що при безоплатному використанні майна виникає база по податку на прибуток. Таку ж думку висловив у своєму інформаційному листі від 22 грудня 2005 р. № 98 Вищий арбітражний суд. Так що при перевірці податківці, швидше за все, безоплатне користування річчю розцінять як безоплатне отримання майнового права та включать його до складу позареалізаційних доходів. Суму же вони визначать виходячи з ринкових цін на оренду ідентичного майна (ст. 40 НК). А фірмі в цьому випадку доведеться заплатити не тільки податок на прибуток, але і штраф, і пені.

Так як же вигідніше оформити автомобіль, що належить співробітнику? Висновок напрошується сам: вибравши договір оренди без екіпажу, фірма зможе включити до витрат не тільки всю суму витрат по оренді машини, але і суми, витрачені, наприклад, на покупку палива, придбання запчастин, технічне обслуговування, миття та ремонт.

З повним текстом використаних документів можна ознайомитися в УПС КонсультантПлюс.


Стаття отримана: Клерк.Ру

Детальніше »